f==========================================e
Зівенко Олексій Олександрович
На одній із численних вулиць села у затишній оселі живе інвалід війни Олексій Олександрович Зівенко. Народився і виріс у цьому селі, тут пройшло босоноге дитинство. У 1934 році закінчив 4 класи, потім – курси трактористів і працював в с. Павлівка, а після війни і до пенсії – знову в рідному селі. Нещодавно відсвяткував 85-річний ювілей.
Вийде на вулицю, підставить щедрому весняному сонцю немолоде вже обличчя – нехай висушить на ньому своїми променями непрохану сльозу. Ось і тепер охопили спогади про дитинство, юність скалічені війною роки. Зараз усе частіше згадуються молодість, охоплена полум’ям війни, загиблі друзі.
Олексій пішов на фронт у вересні 1943 року. Служив у стрілецькому полку. У жовтні 1943 був поранений, потрапив у госпіталь, звідти – знову на фронт, вже в артилерійський полк. Брав участь у боях за Варшаву. День Перемоги зустрів у Берліні. Нагороджений орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня та «За мужність», медалями «За визволення Варшави», «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною».
Після закінчення війни до листопада 1946 року служив в армії, але думками линув у рідне село, де на нього чекала молода дружина. Повернувся в інший, післявоєнний світ. працював трактористом, мотористом, слюсарем тваринницьких ферм. За добросовісний труд нагороджений медаллю «Ветеран праці».
Зі статті
В. Фартушняк, завідувачки Річківського центру соцзахисту
«Живе у Річках ветеран» // «Білопільщина» - 24 травня 2008 – с. 7
f==========================================e