§ § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § *
Весілля
– визначна подія в житті двох людей. Вона навіки пов’язує людські долі.
Кожний народ має свої звичаї святкування весіль. Українські весільні обряди
досить різноманітні і цікаві. У кожному селі весілля мало свої особливості. З
часом звичаї змінювались, з’являлися нові, а деякі зникали назавжди. Я хочу
розповісти, в селі Річки Білопільського району.
Весіллю передував так званий малий
могорич. Молодий хлопець з сватом – це міг бути
хрещений батько або якийсь літній чоловік (обов’язково одружений) приходили до
батьків дівчини, здоровались і казали: ”А питайте чого ми прийшли”. Ті
запитували і починалось сватання. Якщо батьки дівчини давали згоду, запивали
могорич.
Через деякий час відбувались домовини. До дівчини приходив наречений з
батьками і хрещеними батьками і домовлялись про великий могорич(скільки людей
прийде), про весілля, про калачі, про придане.
Потім були розглядини. До нареченого приходила наречена з батьками і хрещеними батьками.
Обдивлялись будинок і хазяйство. Наречена рахувала кутки, щоб знати, скільки
треба ”угольників”, рушників. Вибиралось місце для
скрині.
На великий
могорич до нареченої приходив наречений з
батьками, хрещеними батьками та іншими родичами, з її сторони теж збиралися
родичі і остаточно домовлялись про весілля.
Треба зазначити, що в селі, здебільшого, весілля
відзначалися зимою між Різдвом Христовим
та Масляною.
За тиждень до весілля в обох сім’ях починали
ліпити і пекти “утки” з прісного тіста, якими
прикрашали коровай. Сам коровай пекли в п’ятницю. Цим
займалися тільки одружені жінки.
Коровай ставили на рушник на столі перед тим
місцем, де будуть сидіти наречений і наречена. Його прикрашали кетягами калини
і “утками”, настромленими на костриці з конопель, до
костриць прив’язували паперові стрічки та квіти. Поряд ставили дві пляшки,
зв’язані між собою, з житніми колосками (ці колоски на другий день весілля
молотили, мололи і добавляли в борошно, з якого потім пекли хліб)
У суботу
перед весіллям везли скриню. Здебільшого двома підводами або
саньми везли до нареченого замкнену скриню з речами нареченої (свитку, кожушок,
сорочки, хустки, спідниці) та вишиті рушники, “угольники”,
подушки, ковдри і простирадла, обов’язково мала бути хазяйська ряднина.
Збирались сусіди та родичі подивитись на придане. Скринники знімали в хаті
рушники та “угольники” і замість них розвішували
свої, показували інші речі з приданого,
коментуючи кожну річ. Скриню не відмикали.
В цей же день наречена одягала весільний вінок,
брала під руку хлібину і з старшою дружкою йшла запрошувати гостей на весілля. Першими обов’язково запрошувала майбутніх свекруху і
свекра. Якщо вони жили далеко, то їхали підводою чи саньми. Дугу прикрашали
квітками, стрічками, вішали дзвіночок. В гриву коням вплітали квіти і трави.
Далеко було чути, що їдуть запрошувати на весілля. До сусідів і по своїй вулиці
ходили пішки, а до родичів, якщо далеко, їздили. Наречена кланялась в пояс і
говорила: “Просив батько, просила мати і я прошу, приходьте на весілля.”
В свою чергу наречений зі старшим боярином
запрошував до себе на весілля.
З ранку у
неділю вдома у нареченої збирались дружки, молоді незаміжні дівчата, подруги та
родички нареченої. Вони одягали молоду в найкраще її вбрання. На голові
обов’язково був вінок з білих воскових штучних квітів та стрічок, до якого
кріпили дві однакові квітки з правого боку та фату. Все це
супроводжувалось піснями, найчастіше
жартівливими.
Гості йдуть на весілля з хлібиною, вітаються і
віддають її матері, потім сідають за стіл. Старший брат питає: “Можна увести молоду?” Діставши згоду, саджає
її за стіл на вивернутий кожух (що символізує багатий урожай).Дружки
співають:
Як ізвила (ім’я) віночок,
Покотила в вишневий
садочок.
Ой котила ж його, говорила,
По дружечкам гуляння
дарила.
Ой гуляйте ж, мої по
дружечки,
А вже ж мені не гуляється,
Гуляння моє та й
кінчається
Треба ж мені та до
свекра йти,
Треба мені ділечко
робити,
До двору під’їжджає молодий з боярами на трійці коней,
число підвід обов’язково не парне.
Перед ворітьми його зустрічають батьки нареченої з
хлібом і сіллю. Мати заводить коня у двір. Старший боярин заводить жениха у хату і питає: “ Старости-запостарости, дозвольте молодого посадить коло
молодої?” Діставши згоду він підводить його до столу і саджає разом з нареченою
на посаді. Біля нареченої сидить дружка, а біля нареченого старший боярин.
Світилка, молодша сестра нареченого, тримаючи в руках букетик квітів і дві
свічки, обводить тричі голови молодих зі словами: “Приляж, приляж од столу
(ім’я)”
Дружки світилці співають пісню:
Світилка, як шпилька
при стіні,
В неї сорочка не її,
В неї сорочка сестрина,
Виведіть світилку з-за
стола.
Світилка відповідає:
Брешете, дружечки, як
свині,
В мене сорочок три
скрині,
Ще й четвертий сундучок,
А вам, дружки, болячок.
Батьки, а потім хрещені “поштують” гостей.
Дружки співають:
Здригнулися сіни,
Як бояри сіли,
Ще дужче здригнуться,
Як пива нап’ються.
У молодої з вінка знімають квітку і сестра пришиває
її молодому до шапки або картуза з правого боку, співаючи:
Ой дай ,мати голку,
Ще й ниточку шовку
Пришити квіточку
Молодому зятьочку.
В сестринім віночку,
Зеленому барвіночку.
Закінчивши
роботу, вона одягає шапку собі на голову і міцно її тримає, вимагає плату, в
той час, як гості намагаються вихопити її.
Ой глянь же ,зятю, на мене,
Що я краща за тебе.
А у тебе грошей міх,
Поклав копійку, як на сміх.
Потім кидає шапку старшому боярину, а той повертає її молодому.
Від нареченого з поїздом привозять мішок з
подарунками і калачами, їх роздають свашка і старший боярин. Дарують спочатку
батьку, матері, хрещеним батькам, братам, сестрам, родичам.
За столом
гості обмінюються жартівливими піснями. Хлопці співають:
Тобі, дружко не
дружкувати,
Тобі, дружко, та свиней
пасти
З довгою ломакою,
З чорною собакою.
Дівчата :
Світилочка мала
Кусок сала вкрала,
За стіл захилилась,
Куском удавилась
Відбувається перезва. Нареченому і нареченій дають на тарілці
чотири чарки .Старший боярин наповнює чарки нареченого, а старша дружка –
нареченої. Молоді частують батька, матір, а та бажає довгого віку і щастя без
ліку і перев’язує їх кусками тканини. Наречені частують хрещених батьків
молодої, а потім родичів та всіх інших гостей. Молодим дарують кожному окремо.
Якщо це матерія чи рушники, то ними
перев’язують, а інші речі та гроші кладуть на блюда. Коли обійшли всіх гостей,
молоді тричі кланяються і кажуть: ”Спасибі, що ви прийшли, нас привітали і
подарували.” А потім мати: “Спасибі родичі і сусіди, що ви прийшли і подарували моїм дітям. Дай вам ,боже,
здоров я, а молодим жити дружно і нас не забувати.” Перераховують кількість
подарованого, якщо число непарне, то старший боярин повинен щось добавити до
пари. Подароване забирає свашка і везе з поїздом до нареченого.
Після
перезви все весілля кричить “Гірко”, і молоді цілуються.
Старший боярин ділить коровай і дає всім присутнім.
Проводжають молодих. Їх ставлять на рушник перед
іконами після благословення, мати дає їм
по іконі: зятю Ісуса Спасителя, а дочці Матір Божу. Ікони обов’язково в
рушниках, із свічками.
Зять дякує батькам за те, що виростили йому
дружину, а дочка за те, що виростили її
і віддали заміж. Вони тричі кланяються батькам. А всі співають:
Вигрібай, мати, жар,
жар,
Буде тобі дочки жаль.
Кидай у піч дрова,
Оставайся здорова.
Мати зв’язує рушником молодим руки, приказуючи:
”Зв’язую вам руки до купи, щоб жили ви до смерті вкупі.” Між молодими ніхто не
повинен пройти. Мати дає хлібину у хустці і при виході з хати посипає молодих житом, цукерками,
монетами. Потім вони сідають на підводу, а мати з хлібом і сіллю в руці виводить за повід коня з двора.
Весільний поїзд, який уже повинен складатися
з парної кількості возів чи саней, їде кататись по селу.
У молодого біля двора зустрічає батько з хлібом і сіллю і заводить коня в двір. Молоді
встають і підходять до порога, де мати
зустрічає з хлібом і сіллю, тричі кланяються, мати заводить їх у хату. Невістка віддає
ікони і хлібину, просить прийняти її в сім ю за дочку. Ікони відразу вішають на покуті.
Молоді сідають за стіл, гості гуляють.
У вечері приходять придани. Вони співають:
Дорогою та широкою,
Колодязі та глибокії
Кудись нашу, (ім’я),
Та й повезли...
І доказують:
Ведіть нашу,
Нехай нам запляше
Щоб наша родина
Декілька разів виводять інших, розряжених людей, а лише потім молодих.
На другий день молодих будять, умивають. Наречена
дає подарунки свекору і свекрусі, вносять ночви, молода
купає і одягає свекруху у подароване. Молода вже в хустці з квіткою з свого
вінка.
Весілля продовжується. Тепер у молодого роздають
калачі, проходить перезва, ділять коровай. Ввечері приходять снідальники(обов’язково четверо: брат, сестра та інші близькі
родичі), зупиняються під двором і співають:
Ми до тебе, (ім’я),
йдемо,
Ми ж тобі снідати
несемо.
Ти в чужої матері
ночувала,
Вона тобі й снідати не
давала.
Молоді виходять і запрошують до хати, гостей
саджають за стіл.
На третій день гості приходять уже з своєю
випивкою і закускою, перевдягаються і ходять “циганять”. Тобто ходять по селу і
випрошують щось у людей (в кого курку, в кого гуску та ін) Потім це все
віддають молодим.
Після весілля молода тиждень не має права ходити
до своїх батьків. А в неділю вона приходить до них з чоловіком та його
родичами. Це так звані свати.
Наступної неділі такі ж свати проходять у молодого.
Записано Дяденко
Катериною зі слів: Титаренко
Орини Петрівни, Ворони Ганни Мусіївни, Івченко Марії Микитівни
2001 рік
Переглянути фото на тему можна тут
§ § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § §