f==========================================e

Олексій Трюхан

 

Старожили с. Річок, напевно, добре пам’ятають свого земляка Олексія Трюхана, який закінчивши школу, працював причіплювачем у колгоспі, мріяв стати трактористом. Та мрія його не здійснилася. Загомоніла війна і юнак пішов на фронт.

Його мати, Наталія Іванівна, довго чекала листів від сина, та їх не було. Тільки в 1945, після перемоги, надійшло повідомлення з військомату про те, що Олексій пропав безвісти. Але мати чекала...Багато років по тому сусідка, перекладаючи старі газети, знайшла статтю «Хто знає імена цих героїв?» і впізнала на фотокартці споміж трьох солдатів Олексія.

Виявилось, що юнак був одним з тих, хто поклав голову у бою за село Тарасове Дем’янівського району Новгородської області. Було це в ніч на 8 березня 1942 року. Тоді радянська десантна група виступили проти гітлерівців, але сили були нерівні... Місцеві жителі поховали тіла загиблих воїнів у братській могилі. Документів при вояках не було, але біля одного з них тарасівка Євдокія Іванова знайшла фотокартку і зберегла її до кінця війни. Після довгих безрезультатних пошуків, знімок потрапив у редакцію газети «Известия», яка і опублікувала його в номері від 12 жовтня 1958 року.

Ось так стало відомо про бойовий подвиг нашого земляка.

 

Зі статті учасника ВВв, члена Спілки журналістів СРСР В. Сорокопуда

«Чекала мати сина…»  // Радянська правда - 1984 р. - 23 лютого - с. 3

 

f==========================================e