f==========================================e
Супрун Степан Павлович
Степан Павлович Супрун народився 1907 року в с.
Річки в бідняцькій сім’ї. Важкі умови життя
примусили Супрунів, як і багатьох українських селян, шукати кращої долі за
океаном. 1911 року вони виїхали у далеку Канаду. Але щастя там не знайшли.
Життя за кордоном виявилось не легшим... У 1924 році родина Супрунів
повернулась в Радянський Союз. Батько Павла почав працювати на Сумському
машинобудівному заводі, а діти вчилися. Степан пішов у механічний цех
підприємства, де трудився батько, став комсомольцем. 1929 року Степана призвали
до Червоної Армії, а згодом направили в льотну школу. Після закінчення навчання
Супрун цілком присвятив себе авіації. Майже вісім років він був
льотчико-випробувачем. Йому довелось літати більш ніж на ста типах машин.
Вчителем Степана Павловича був прославлений радянський льотчик Валерій Чкалов.
За успішне виконання завдань по випробуванню нових типів літаків у 1936 році
обрано депутатом Верховної Ради СРСР І скликання. Коли на Далекому Сході
японські мілітаристи вчинили збройний напад на радянську територію, С. П.
Супрун взяв участь в боях. Разом з своїми товаришами він знищив 36 літаків
противника. С. П. Супрун також учасник радянсько-фінляндської війни. За вміле
виконання складних і відповідальних завдань командування, сміливість і відвагу
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 травня 1940 року Степан Павлович
Супрун був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Коли
почалася Велика Вітчизняна війна, Герой працював у науково-дослідному інституті
авіації над випробуванням нових типів літаків. Розуміючи складність обстановки,
підполковник Супрун запропонував створити кілька бойових груп з
льотчиків-випробувачів для відправки на фронт. Він вважав, що безпосередня
бойова участь льотчиків-випробувачів у боротьбі з ворогом допоможе їм потім
краще оцінити нові типи літаків.
Пропозиція
С. П. Супруна була прийнята. Він одержав наказ сформувати винищувальний полк
особливого призначення...
30 червня
1941 року Степан Супрун на аркуші з блокнота написав листа до рідних, що
проживали в Сумах: «Дорогі рідні! Сьогодні вилітаю на фронт захищати свою
Батьківщину, свій народ. Підібрав собі прекрасних льотчиків-орлів. Докладу всіх
сил, щоб довести фашистській наволочі, на що здатні радянські льотчики. Вас
прошу не турбуватись. Цілую. Степан.»
Успішно
перебазувавшись в Білорусію, полк почав бойові дії проти німецько-фашистських
загарбників. Безстрашні авіатори щодня завдавали фашистам відчутних ударів.
Чутка про мужність і відвагу командира нового авіаполку комуніста С. П. Супруна
рознеслась по всьому фронту.
С. П. Супрун
дбав, щоб узагальнений у полку досвід боротьби з ворогом, зокрема кращі способи
знищення німецьких літаків у повітрі, став надбанням усіх льочиків. Помітивши,
що фашисти літають по одній трасі, командир полку організував своєрідні
повітряні засідки на гітлерівських стерв’ятників. Так з його ініціативи
з’явились повітряні мисливці. Скоро такі «мисливці» почали активно діяти в
інших радянських авіаційних частинах.
Йшли
жорстокі бої, ворог рвався в глиб нашої країни. Льотчики давали все рішучішу
відсіч фашистам. 4 липня 1941 року С. П. Супрун вийшов на бойове завдання. У
полк він не повернувся. Ніхто не хотів вірити, що хоробрий командир загинув. На
пошуки вилетіли бойові друзі. Було ретельно обстежено район можливого
приземлення або загибелі С. П. Супруна. Але пошуки не принесли успіху. А
незбаром та місцевість була окупована ворогом. Тепер вже не було сумніву в
загибелі відважного командира.
За
виняткову хоробрість і мужність, виявлені в боях проти німецько-фашистських
загарбників, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 липня 1941 року
командир 401-го авіаполку особливого призначення, підполковник комуніст Степан
Павлович Супрун нагороджений посмертно другою медаллю «Золота Зірка».
Місце та
оставини загибелі Героя довго залишались невідомими. Коли радянські війська
визволили територію Білорусії від окупантів, пошуки відновились, але вони були
безрезультатними. Лише влітку 1960 року вдалося знайти рештки літака командира
авіаполку. Місцеві жителі допомогли з’ясувати обставини
загибелі хороброго льотчика.
4 липня
1941 року підполковник Супрун вступив у нерівний поєдинок з шістьма
фашистськими стерв’ятниками. Влучним пострілом він
збив один винищувач, але і його МІГ-3 спалахнув від ворожого вогню. За палаючою
машиною тягнувся довгий шлейф чорного диму. Поблизу білоруського села Монастирі
Толочинського району колгоспники знайшли в розбитому літаку обгоріле тіло
льотчика. На грудях, пробитих ворожою кулею, сяяла Золота Зірка Героя, поруч з
нею до гімнастерки був прикріплений значок депутата Верховної Ради СРСР.
У чорні дні
фашистської окупації радянські патріоти не мали можливості поховати хороброго
льотчика з належними почестями. Більше того, його могилу зрівняли з землею, щоб
гітлерівці її не виявили і не поглумилися над тілом загиблого Героя.
Пізніше
останки Степана Павловича Супруна були поховані на Новодівичому кладовищі в
Москві.
Трудящі
Сумщини свято шанують пам’ять свого хороброго сина.
У мальовничому куточку Сум височить бронзовий бюст двічі Героя Радянського
Союзу С. П. Супруна, його ім’я носить одна з вулиць...
М. М. Головін
«Подвиг. Нариси
про Героїв Радянського Союзу» - Харків – «Прапор» - 1971
Спогади С. Олійника про мітинг
проведений у 1941 році на бáтьківщині Героя
Відкриття у селі пам’ятного знака С. П. Супруну
Стаття до ювілею С. П. Супруна в газеті "В двух словах" (2007 р.)
f==========================================e