І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І †*
–iчанськi прiзвища
«авжди ц≥кавилась походженн¤м нашого пр≥звища. Ќещодавно пошукова система вивела мене на ≥нтернет-сайт емер≥вськоњ обласноњ газети ЂЎахтерский крайї. ¬ њњ арх≥вах по¤сненн¤ к≥лькох тис¤ч пр≥звищ, з≥бран≥ м≥сцевими краЇзнавц¤ми. ≤де¤, на мою думку, варта насл≥дуванн¤. «найшла у списках значенн¤ не т≥льки мого, а й ≥нших пр≥звищ, поширених у –≥чках. ўе раз впевнююсь, що украњнського цв≥ту розс≥¤но по всьому св≥ту. ќт ≥ живуть у р≥зних куточках «емл≥ люди з однаковим пр≥звищем. якщо ж обмежитись кордонами ”крањни, то вже й не зрозум≥ло ми њхн≥ земл¤ки чи вони наш≥. ћожливо Ц це далек≥ родич≥, а може просто у р≥зних м≥сц¤х р≥зн≥ люди вигадали одне ≥ теж слово. ƒе ≥ коли це, р≥дне з дитинства, слово зародилось? ўо воно означаЇ?
ўе сто рок≥в тому люди жили великими с≥мТ¤ми, переважно на одному м≥сц≥. ƒе у сел¤нина земл¤, там ≥ в≥н Ц н≥куди не д≥нетьс¤, з собою ж њњ не перевезеш.
јле прийшло буремн≥ нов≥ часи. ўе наприк≥нц≥ ’≤’ ст. Ц поч. ’’ стол≥тт¤ сел¤ни њхали за землею: освоювали ѕ≥вн≥ч, перетинали океан ≥ ставали колон≥стами. ѕот≥м ѕерша —в≥това, √ромад¤нська - люди т≥кали в≥д в≥йни, в≥д новоњ влади, тому перењжджали. ўе ж була колектив≥зац≥¤ в 20-х роках. Ѕрат мого прад≥да, наприклад, њздив на поселенн¤ в “авр≥ю. оли почали сел¤н зган¤ти в колгоспи, повернувс¤ в –≥чки. ѕот≥м ≥ отут таке почалос¤. ¬≥д дол≥ не втечеш - репресували його в 33-му, а родина Ц дружина ≥ двоЇ д≥ток - вмерли з голоду. ѕочалас¤ ≥ндустр≥ал≥зац≥¤: з ус≥Їю крањни сел¤ни њхали на велик≥ буд≥вництва, так≥ ¤к зведенн¤ ƒн≥прогесу. ўе голодомор - вт≥кали туди, де було прост≥ше д≥стати њжу - у –ос≥ю, у промислов≥ рег≥они (Ћуганськ, ƒонецьк). ¬елика ¬≥тчизн¤на внесла корективи. Ќемало солдат≥в вже у мирний час ос≥ли десь далеко в≥д р≥дних м≥сць, примусово вивезен≥ до Ќ≥меччини не поверталис¤ додому, а њхали за океан чи ос≥дали в ™вроп≥. ќкр≥м сьогодн≥шн≥х зароб≥тчан, багато украњнц≥в по св≥ту, серед них ≥ наших однофам≥льц≥в чимало, напевно.
ќт така ≥стор≥¤. “ак що де б ¬и не народились, ¤кщо маЇте пр≥звище з≥ списку, то ймов≥рно, що в к≥нц≥ ’≤’ Ц на початку ’’ стол≥тт¤ ¬аш≥ предки жили в –≥чках, чи принаймн≥ на —умщин≥.
ј взагал≥, зв≥дки р≥д початок бере визначити важко. –≥чки ж були слободою - це поселенн¤ заснували люди, ¤к≥ т≥кали з р≥зних м≥сць у пошуках кращого житт¤. ≤ наше село завжди залишалос¤ в≥льним, у ньому знаходили притулок люди, ¤к≥ ховалис¤ в≥д влади, в≥д пом≥щик≥в тощо. Ќаше село виникло у ’VII стол≥тт≥, саме у той час в ”крањн≥ зТ¤вились пр≥звища. ¬ажко сказати: чи пр≥звищами наш≥ люди обзавелис¤ тут, чи принесли њх з собою ≥з ≥нших крањв.
Ќижче приведений список ≥з трьох дес¤тк≥в пр≥звищ, поширених у –≥чках в середин≥ минулого стол≥тт¤. ћожливо з часом, п≥сл¤ вивченн¤ арх≥вних документ≥в дорад¤нського пер≥оду, цей перел≥к буде уточнений ≥ доповнений.
Ѕага Ѕезверхий Ѕугайов ¬инниченко ¬орона √оркуша √рицай ƒ¤денко ƒ¤д¤ «абара ≤ван≥й ≤вченко озолуп Ћютий ћогиленець ќльховик ќмел¤ненко ќтенко ѕ≥ддубний ѕугач –евенко —ердюк —упрун “араповський “еницький “итаренко “урчин ’оружий „ечель Ўевич яцина
«наченн¤ де¤ких пр≥звищ
Ѕага - ран≥ше так називали у¤вне страховисько, ¤ким л¤кали д≥тей.
Ѕезверхий Ц в≥д заперечного прикметника, ¤ке без преф≥кса без- не ≥снуЇ. ћожливо без шапки, гологоловий, або ж бездумний, без цар¤ у голов≥.
Ѕугайов Ц бугай Ц плем≥нний бик. ” переносному значенн≥: велика, сильна, здорова людина (з в≥дт≥нком ≥рон≥њ). р≥м цих значень, слово бугай за старих час≥в означало: 1) болотний птах; 2) од¤г на зразок сарафана. “ак що першим Ѕугайовим м≥г стати ≥ напрочуд здоровий чолов≥к, ≥ вправний мисливець, ≥ кравець або продавець од¤гу.
¬орона Ц у наш≥й мов≥ ¤к пр≥звища часто використовуютьс¤ загальн≥ ≥менники без додаванн¤ суф≥кса. “ак ≥ у цьому випадку: слово, ¤ке стало пр≥звищем, означаЇ птицю.
¬ ≥нших мовах, зокрема у де¤ких рос≥йських говорах, Ц це нецерковне чолов≥че власне ≥мТ¤, ¤ке стало пр≥звищем, маЇ дек≥лька значень: 1. жад≥бний, злий, чорноволосий; 2. кухар; 3. неохайна, неуважна людина; 4. сошник.
¬инниченко (¬иниченко, ¬≥н≥ченко, ¬ениченко ≥ т. п.) Ц 1) пр≥звище утворене в≥д ≥мен≥ ¬ен≥ам≥н (др. Їврейське - "син десниц≥ (правоњ руки), улюблений син". —еред 48 пох≥дних ≥мен Ї так≥: ¬ен≥к, ¬енчик, ¬ен≥чка. ƒо основи одного з них додаЇтьс¤ украњнський суф≥кс -ечко з невеликими орфограф≥чними зм≥нами. 2) походить в≥д винник Ц винокур.
√рицай - пр≥звище, утворене в≥д украњнського ≥мен≥ √риць (√рицай), висх≥дному до календарного √ригор≥й, запозиченого ≥з грецькоњ ("пильний").
ƒ¤д¤ Ц ¤к ≥ ¬орона, утворене в≥д загального ≥менника. ƒ¤д¤, д¤дько, д¤дечко Ц брат матер≥ або батька, чолов≥к т≥тки.
ƒ¤денко Ц ¤к ≥ ƒ¤д¤, походженн¤ по роду. ”творюЇтьс¤ додаванн¤м суто украњнського суф≥кса Ценко, ¤кий у наш≥й мов≥ означаЇ Ђсинї: ƒ¤денко Ц син д¤д≥.
≤ван≥й, ≤вченко Ц пр≥звища утворен≥ в≥д р≥зних форма канон≥чного чолов≥чого власного ≥мен≥ ≤ван (церковне ≤оанн) Ц ≤вась, ≤вча, ≤ванко ≥ т. п. ” переклад≥ з давньоЇврейськоњ ≥мТ¤ ≤ван означаЇ "благодать √осподн¤".
озолуп Ц складна форма (коза + лупити - здирати шкуру, бити). ѕершу з основ можна по¤снити так: 1) маЇ зв'¤зок з≥ старим ≥менем озел; 2) походить в≥д жарт≥вливого пр≥звиська людини певноњ профес≥њ Ц р≥зник; 3) мова йде про полюванн¤ на диких к≥з.
Ћютий - в≥д пр≥звиська або нецерковного ≥мен≥ Ћютий (архањчна форма - Ћютой). —учасне значенн¤ прикметника лютий Ц Ђзлийї, але у пр≥звищ≥ могла в≥добразитис¤ не вдача людини, а назва другого м≥с¤ц¤ року Ц в≥д ≥мен≥ дитини, ¤ка народилас¤ у цю пору.
ќльховик Ц 1) в≥д назви дерева в≥льхи (рос. - ольха); 2) в основ≥ вар≥анти ≥мен ќлег (ќльг) або ќльга, а помТ¤кшенн¤ г-х могло в≥дбутис¤ п≥зн≥ше.
ќмел¤ненко Ц в≥д церковного ≥мен≥ ќмел¤н (≈мель¤н), ¤ке означаЇ улесливий (грецьке), або його простонародних форм ќмелько, ќмел¤.
ѕ≥ддубний Ц той, що живе б≥л¤ дубового л≥су (або ¤когось особливого дубу), чи в сел≥ з под≥бною назвою.
ѕугач Ц у козацькому в≥йську - Ђтой, що подаЇ сигнал, щось спов≥щаЇї.≤нш≥ значенн¤: 1) птах; 2) у де¤ких говорах городне опудало; 3) збро¤, а пр≥звисько ѕугач м≥г отримати той, хто њњ виготовл¤в.
–евенко Ц ревти Ц Ђдовго ≥ гучно кричати; голосно плакатиї, –ев¤ка Ц попул¤рне давньоруське ≥мТ¤, ¤ким по праву нар≥кали багатьох д≥тей.
—ердюк Ц козак ≥з гвард≥њ отамана або гетьмана, гетьманський охоронець.
—упрун - 1) вар≥ант ≥мен≥ —офрон; 2) буркотун, похмура людина.
“еницький (“иницький) Ц за даними Ѕ. Ћ. “еницького - типове пр≥звище польського походженн¤ ≥з суф≥ксом Ђ -цькї, що виникло в≥д географ≥чноњ назви поки ще не встановленого населеного пункту. —еред най≥мов≥рн≥ших назв - Ђ“инецї ≥ Ђ“иниц¤ї, ¤к≥ неодноразово зустр≥чаютьс¤ у ѕольщ≥ (наприклад, “инецьке абатство XI ст. на берез≥ ¬≥сли б≥л¤ ракова) ≥ в „ех≥њ (Karluv Tyn та ≥н.) ”с≥ ц≥ назви поход¤ть в≥д давньогерманського слова ЂTunaї, що означаЇ Ђтверда огорожаї. ”становлено, що англ≥йське слово Ђtownї (м≥сто) ≥ наше Ђтинї (паркан, часток≥л) мають те ж походженн¤. «а ≥ншою верс≥Їю кор≥нь пр≥звища може походити в≥д назви села “иниц¤ у Ѕахмачському район≥ „ерн≥г≥вськоњ област≥, перша письмова згадка про ¤ке датуЇтьс¤ 1659 роком.
“итаренко Ц в≥д рангу церковнослужител≥в: титар Ц перекручене ктитор - церковний староста.
“ýрчин Ц суф≥кс Цин означаЇ нац≥ональну належн≥сть (чолов≥к з “уреччини).
’оружий (’орунжий) - прапороносець у козацькому в≥йську (хоругва Ц прапор).
„ечель Ц можливий зв'¤зок з д≥алектними словами чечень (Ђбалувана дитинаї), чеченитис¤ (Ђламатис¤ї, Ђчванитис¤ї, Ђман≥ритис¤ї) або чечен¤ (Ђчепурун, чепурухаї).
Ўевич Ц в≥д роду зан¤тт¤ Ц швець (по-старому шевець).
яцина Ц одне з поширених згруб≥лих форм церковно-христи¤нських ≥мен з суф≥ксом Цина ( яць, яцько Ц в≥д ян (≤оан)).
”крањнськ≥ пр≥звищев≥ суф≥кси
Ќа ”крањн≥, ¤к≥ в –ос≥њњ та Ѕ≥лорус≥, поширен≥ пр≥звища, утворен≥, з допомогою суф≥кс≥в:
-енко - перв≥сно позначав син≥в ≥ молодших за в≥ком ос≥б, суф≥кси Цук (-юк), -чук мають под≥бне значенн¤, але розповсюджен≥ переважно на зах≥дних земл¤х. ≤нод≥ суф≥кси -ук (-юк) вказували на старшу дитину в родин≥, а -енко Ц на меншу.
-ак, -¤к, -енок, -онок, -ович, -евич Ц ц≥ пр≥звищев≥ назви генетично пов'¤зан≥ з ≥менами по батьков≥
-их, -иха Ц зр≥дка пр≥звища утворювались в≥д ≥мен ж≥нок, ¤к≥ були вдовами чи головами родини.
- ськ, -зьк, -цьк Ц ознаки шл¤хетського походженн¤. Ќалежали феодальн≥й верх≥вц≥, землевласникам, утворювались за назвою населеного пункту. ” XVII-XIX набули поширенн¤ серед духовенства. ѕ≥д час реформи 1861 року подекуди ус≥м кр≥пакам приписували пр≥звище пом≥щика.
-ов (-ев, -Їв) Ц характерн≥ дл¤ сх≥дних областей, де мала влив рос≥йська мова.
«агалом, матер≥алом дл¤ творенн¤ украњнських пр≥звищ були чотири основн≥ джерела: ≥мена, назви м≥сць проживанн¤ чи походженн¤, р≥д зан¤ть (профес≥¤) та ≥ндив≥дуальн≥ ознаки першого нос≥¤.
Ќа останок хочу процитувати автора книги Ђ”крањнськ≥ ≥мена та пр≥звищаї Ћ. “. ћасенка: ЂЌаше пр≥звище - це не сухий, позбавлений смислу паспортний знак. ÷е живе слово, пам'¤ть роду. ≤ ¤кщо одне пр≥звище несе в соб≥ ≥стор≥ю роду, то вс≥ разом вони складають ≥стор≥ю народу.ї
‘орум "–iчанськi прiзвища" допоможе знайти родич≥в чи однофам≥льц≥в, обговорити значенн¤ та ≥стор≥ю ¬ашого пр≥звища.
ѕошук родич≥в та однофам≥льц≥в в ≤нтернет≥
http://www.analizfamilii.ru/lastnam.php
а також
http://www.webkrug.ru/search.aspx
І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І