f==========================================e

Петро Васильович Пугач

Петро Пугач

Народився в 1923 році в нашому селі. Батьки його Василь Іванович та Оксана Миколаївна були незаможні селяни, опісля – колгоспники. Дітей у родині було четверо: Михайло, Петро, Мотря і Ганна. Навчався Петро в Річківській середній школі. З малих літ захоплювався книгами. Серйозний юнак, відзначався надзвичайною працездатністю.

В липні 1940 року його ім’я з’явилося на сторінках київських газет: в “Літературній газеті” від 10 липня було надруковано вірш “Дощик”; в газеті “Комсомолець України” від 14-го липня  - “Веселий берег”. Одночасно в газеті “На зміну” було опубліковано листа поета-академіка Павла Тичини до учня Петра Пугача. А 23 березня 1941 року Павло Григорович на запрошення громадськості приїхав до Сум. Юний поет також туди потрапив, Петро був надзвичайно щасливий – поет потиснув йому руку, їх познайомили...

А потім розпочалася війна...

З серпня 1941 року  П. Пугач – на фронті, був танкістом, воював на Кавказі. В одному з боїв в 1943 році згорів у танку. Це посвідчили друзі-фронтовики.

Нажаль, з літературної спадщини Петра не лишилось майже нічого. Його зошит з віршами, який читав П.Г. Тичина “раз, а потім удруге, ще й утретє”, навіки втрачено.

О. Ющенку пощастило знайти вірші юнака, надруковані в районній газеті, в Білопіллі в 1940 році.  Ось деякі з них:

 

Дощик

Вода задуманої річки

Спокійно дише в берегах.

І очерет в зелених стрічках

Стоїть на чаплиних ногах.

Листки на вербах лічить вітер.

Он чаєнятко пронеслось.

І над водою рясні віти

Колише пишний верболоз.

І “під-падьом” лунає дзвінко

В пахучій берега траві.

Тут сміло ходить перепілка,

Тут спокій змореній сові.

 

Про працю

(уривок)

Он глянь, подивися навколо,

Весна підіймає свій спів.

Ми вийдемо дружно у поле

Зустріти весняний посів.

 

Зелені плантації

(уривок)

Юні рученята дівчат

Щупають рядочки,

Буряки в землі мовчать,

Шепчуться листочки

 

До приїзду П. Тичини

Його слова не знають грані, -

Назвіть мені, щоб хто і де

Не знав Тичини “На майдані”,

І “Плуга”, й “Партія веде”.

Подяку славна Україна

Поету шле у наші дні.

Пісні співає свого сина,

У серце хлюпає мені

 

У грудях радість надзвичайна

Бє джерелом із глибини:

О мріє, мріє довгождана,

О дні хвилюючі весни.

Завіса сцену відкриває –

Павло Григорович іде!

Це ж свято... Радісні обличчя...

Усе урочисте, нове.

Не міг спокійно я дивиться,

Кричать хотілось: - Хай живе!..

 

 

Олекса Ющенко

“Один з адресатів Павла Тичини”// Ленінська правда – 1985 – 29 грудня

“Адресат Павла Тичини”// Молодь України – 1985 – 19 грудня

 

 

f==========================================e

Хостинг от uCoz