f==========================================e
Лютий Андрій Федорович
Про самобутнього митця з Річок знають далеко за
межами Білопільщини. Неодноразово писали про нього республіканські газети,
сумська «Ленінська правда», некажучи вже про місцеву районку. Картини Андрія
Федоровича – це замальовки з життя рідного села, у якому він народився і живе
досі. Його роботи прикрашають не одну річанську хату. Талант цієї людини – це
не тільки майстерність живописця, він також був талановитим педагогом – багато
років викладав у школі малювання та трудове навчання. Вчив маленьких річан
бачити прекрасне в усьому, прививав любов і повагу до праці. А кожну вільну від
основної роботи годину віддавав створенню полотен, портретів односельчан,
пейзажів.
Зараз А.Ф. Лютий на заслуженому відпочинку, живе
там же, у фінському будиночку на околиці Річок. Свою мізерну пенсію витрачає на необхідні для малювання речі та
їжу. Та все ж він не падає духом, знаходить сили створювати картини. Та
перенесемося на три десятиліття назад...
Самобутнім пензлем
У Будинку
культури с. Річки Білопільського району я нещодавно побував на виставці картин
місцевого художника А. Ф. Лютого. Андрій Федорович зростав у великій селянській
родині. По закінченні школи працював у колгоспі на різних роботах, був
бригадиром. В його блокноті з’являлися замальовки
степу, портрети сівачів, косарів... Мистецтво вабило все більше. Андрій
Федорович став викладати малювання в місцевій десятирічці, вступив до обласної
образотворчої студії.
Подовгу стою
біля пейзажів «Зимовий ранок», «Сінокіс», «У степу», «Біля річки», «На кладці».
Динаміку, натхнення трудівників села добре передають також картина
«Трактористи», «Доярки», «Жнива у колгоспі». Самобутньо вирішена картина «Річки
будуються». На першому плані зображено засмаглих будівників, які зводять новий
дім, у перспективі показано нову, простору вулицю. Це полотно експонувалось на
художній виставці у Москві, в ряді міст Німецької Демократичної Республіки. За
цю роботу автора відзначено дипломом І ступеня і Почесною грамотою ВУРПС та
Спілки художників СРСР.
Багато часу
Андрій Федорович віддає ще одній своїй пристрасті – випалюванню по дереву. І
тут його супроводжує успіх. Він виготовив цілу галерею портретів українських
класиків. Твори самодіяльного митця демонструвалися в Києві, відзначені
грамотою Міністерства культури УРСР.
При школі І.
Ф. Лютий 15 років тому організував художню студію, яку охоче відвідують багато
юнаків і дівчат села. Молодь тут вчиться розуміти і бачити прекрасне, визначає
свої здібності. Андрій Федорович допоміг знайти своє покликання Василю Лютому,
Миколі Отенку, Вірі Зарудній, Івану Базі та іншим.Вони поєднали своє життя з
мистецтвом, працюють художниками. Вихованці вдячні Андрію Федоровичу за все
добре, світле, розумне, якому навчив їх вчитель-митець
М. Теницький – громадський кореспондент
«ЛП», Білопілля
«Самобутнім
пензлем» - Ленінська правда – 21 березня 1976 року-4 стор
На мою думку, вищенаведена стаття найбільш повно
розповідає про сільського художника А. Ф. Лютого. Ось ще кілька публікацій
різних років, присвячених цій людині:
? В. Ворона. Сільський художник – Радянська правда – 1976 – 2 березня
? М. Данько. Людина жадає краси. Нарис
– Лнінська правда – 1963 – 9 жовтня
? Теницький М. Зірка художника. Нарис
– Радянська правда – 1970 – 4 липня
? Нестеренко П. Вернісаж вчителя – Радянська Україна – 1976 – 8 квітня
? Горда О. Художник від Бога – Білопільщина – 2001 – 12 вересня
? Ілляшенко
М. Талановитий художник України – Варіант –...– №16(356)
? Горда О. І лягають рідні пейзажі на полотно –
Білопільщина - 2003
f==========================================e