Iсторiя
Церква
....................................................................................................................................................................
|
Х |
рам
Божий був у нашому селі з давніх-давен. Ще у 1663 році у своєму донесенні
білгородський воєвода князь Ромоданівський називав Річки селом, з чого можна зробити
висновок, що в той час тут уже існувала церква.
До революції у Річках було два храми. В центрі села
стояла Покровська («стара») церква, заснована в 1821 році і освячена в 1832 р.
Будував цей кам’яний храм протоієрей Петро Назарович, який зайняв місце свого батька в 1806 р і
прослужив понад п’ятдесят років. У описі
Харківської єпархії (1857 р.) читаємо: «Получивъ довЕренность
оть общества какъ на
ходатайство и построеніе храма, такъ и на заготовленіе
матеріаловъ и заключеніе
контрактовъ съ
мастеровыми, онъ совершилъ
постройку его съ совЕстiю чистою, достойною
служителя храма Божiя». Там же згадуються і книги храму:
євангеліє 1865 р. та 1697 р., шестиднів 1678 р.,
кольорова тріод 1702 р. Метрики та сповідні розписи починаються з 1751 р.
При церкві діяла трикласна школа.
З кінця 1870 року в мальовничому місці над річкою, в районі вулиць Грицаївка-Трав’янка почали будувати ще один храм – Троїцький.
Десятки років багато віруючих людей приходили до цих
святинь за благословенням Господнім, щоб помолитися Богові, очистити свою душу
від земного гріха. Та в ті релігійні святині увірвався сатанинський смерч наукового
атеїзму. Храми закрили, дзвони
розбили,
скинули хрести, церковне майно розграбували. Дзвіницю,
житло
священників розібрали. Десятки могил священнослужителів та мирян, похованих
біля церков були сплюндровані.
Першою зрівняли з землею Покровську церкву. Після 1933
року храм розібрали і з тієї цегли збудували клуб. Останній так і не почав діяти
– споруда виявилась небезпечною для людей ще до відкриття. Пізніше на місці
зруйнованої церкви звели Будинок культури, який височить там і досі. Кілька
років тому неподалік громадою був встановлений хрест -
пам’ятний знак сплюндрованій
святині.
Троїцька церква проіснувала довше.
Зняли з неї куполи і дзвіниці в 1932-34
роках.
Організували МТС, то й використали приміщення під майстерню. Під час війни
трохи (частину, де вівтар) привели в порядок, почали правити службу. Отець Іван
організував капітальний ремонт:
відновили купол, відремонтували дах і вкрили металевими листами. Храм
став діяти на всій своїй площі. У 1959 році церкву закрили, стала вона «безпризорною». Семен Тараповський
у статті «Моє село Річки» так описує її подальшу долю: «Двері зникли, вікна
зяяли дірками, в дверних отворах з одвіркових колон
безбожно цегла вивернута. Та де тільки можна було, всюди повиковирювали.
Внутрішню площу перетворили на нужник. А тоді ще й говорили, що, мовляв, голови
колгоспу і сільради «содействовали», щоб підірвати
церкву в кінці 80-х років.»
В 1990 році за бажанням людей та ініціативою настоятеля Петропавлівського
храму отця Геронтія у селі було відкрито Троїцький
молитовний дім, названий на честь свята Пресвятої Трійці, а також на честь
старого зруйнованого храму.
Зусиллями і постійними клопотаннями парафіян Річок та
навколишніх сіл перед місцевими органами влади, перед правлінням колгоспу
віруючій громаді було віддано під культову споруду колишнє приміщення
електростанції.
Прихожани зробили у ньому ремонт, іконостас, зібрали по
селу ікони та деяке церковне начиння. Коштом парафіян та завдяки добровільним
пожертвуванням за короткий час примітивне приміщення перетворилось на Дім
Божий, який радує зір, звеселяє душу віруючих жителів і гостей села. Через
кілька років на пожертвування прихожан і завдяки допомозі правління колгоспу
з’явилися красиві, мелодійні дзвони. Саме вони скликають людей на урочисті
відправи того чи іншого християнського свята. У церкві постійно відправляється
служба Божа, хрещення немовлят, вінчання молодих та інші релігійні обряди.
При написанні використані статті настоятеля Троїцького храму Ієрея
Богдана Оприска «Во славу
дому Божого», Семена Тараповського «Моє село Річки»//
«Радянська правда», 1997 – 25 жовтня – с.4 – 22 листопада – с. 4. А також
«Историко-статистическое
Описание Харьковской
епархіи. ОтдЕленіе ІІІ УЕзді Ахтырскій и Богодуховский, Сумській и
Лебединській». Москва – Въ типографіи В. Готье –